Mykola Silvanskyi as a pianist: the way of formation, milestones of concert and performing activity

Abstract

Метою статті є огляд шляхів становлення, етапів концертно-виконавської діяльності, відомого композитора, педагога та піаніста Миколи Йосиповича Сільванського. Методологія статті грунтується на комплексному поєднанні мистецтвознавчих, культурологічних та історико-біографічних (як складової частини спеціальних історичних дисциплін) принципів, а саме: принципу історизму (що він дозволяє відтворити панораму творчого шляху особистості музиканта, композитора та педагог), принципу об`єктивності (який базується на системному застосуванні фактів із життя і творчої діяльності митця, що, в свою чергу акцентують значення його місця і ролі в розвиткові музичної культури, зокрема, української фортепіанної школи (часів урср). У статті має місце використання загальнонаукового структурного методу (він дозволяє скласти цілісне уявлення щодо виконавської складової творчого портрету Миколи Сільванського, - як піаніста, що вдало поєднав та творчо переосмислив у межах авторського виконавського стилю та форми кращі набутки із різних фортепіанних шкіл, які були притаманними цьому історико-культурному періодові), також біографічного та джерелознавчого методів (які є складовою частиною історико-культурних та музикознавчих розвідок), та методу інтерв`ювання (який є елементом соціологічних досліджень, зокрема, у царині соціології культури, мистецтва і літератури).

 Наукова новизна запропонованого матеріалу полягає у застосуванні специфічних дослідницьких прийомів – зокрема, в аналізі афіш (які зберігаються в ЦДАМЛІМ), проведенні серії авторських інтерв`ю та інтерв`ю з постатями, котрі перебували у творчій співпраці з Миколою Сільванським. Також вперше здійснено спробу прослідкувати шлях становлення М. Сільванського як піаніста, який перейняв у своєму виконавстві традиції харківської, ленінградської та московської фортепіанної школи. З цього приводу розглянуте його мистецьке оточення та визначено чинники, що безпосередньо вплинули на формування й становлення творчої особистості піаніста М. Сільванського. Висновки із статті відображають внесок митця в розвиток не лише української  фортепіанної виконавської школи, але і композиторської, адже М. Сільванський часто сам виступав як виконавець власних фортепіанних творів.  Також зазначено, що виконавська  діяльність Миколи Сільванського хоча і не стала його провідною діяльністю (як і педагогічна), але вона вважається невід'ємною взаємодоповнюючою частиною його творчого портрету – саме цей факт дозволяє акцентувати на тому, що подальше дослідження творчої біографії митця має відбуватися у безпосередньому зв`язку з детальним і системним вивченням його плідної концертно-виконавської діяльності.